Прикарпаття, село, місцева кнайпа. Сидить вуйко, п’є горівку (то був обід) без закуски і тихенько плаче. Заходить кум: – Куме! В обід та без мене? Та що ся стало? – Ой, куме, не повірите. Оце жінка попросила в Божу неділю зрання, бо йде до церкви, подоїти корову! Ну думаю, перший раз, але що то мені! Ледвем здоїв літру молока. Вона, зволоч, брикнула лівов ногов та перевернула видро. Беру кусень шнурка та прив’язую ногу до слупа. Дою. А вона, зараза, вдарила правов! Ще найшов кусень дроту, прив’язав до другого слупа. Дою по третому разу. Вже майже зцідив три літри! А вона хвостом!… Ні шнурка, ні дроту, знімаю ремінь. Прив’язую до верха хвіст. І ви, куме, не повірите… Падають штани… А ззаду заходить жінка!
Умирает старый коммунист. Друзья вокруг собрались, грустно молчат. Он: - Вась, а помнишь, в 21м тебя чуть не расстреляли, Так это я донос написал. Прости меня... - Да, ладно, чего уж там. Прощаю. - Петь, а помнишь, в 37 тебе 15 лет лагерей впаяли? Так это я донос написал... Прости, друг... - Ладно, прощаю... - Мишка, а ты в 44 в штрафбат попал. Это я настучал. Прости... - Да ладно, брат, умирай спокойно... Прослезился старый коммунист: - Спасибо, ребята. Честное слово даже не ожидал, что вы так меня любите... Выполните на последок моё последнее желание: как умру, тот кактус, что на подоконнике, затолкайте мне в задницу. Не успели друзья возразить, а он и помер. Делать нечего - затолкали кактус, как могли.... Тут звонок в дверь. Они: - Кто там? - Откройте милиция! Нам поступил сигнал, что в этой квартире зверски замучили старого большевика!
_________________ Live to win, Dare to fail. Beretta SV10 Perenia III, Sauer 202 XT 308Win, Zeiss Duralyt 3-12х50.
|