Годій й казати, що то за свято «Відкриття сезону полювання»… про нього вже писано-переписано,
говорено-переговорено, та ще й не раз показано. Одним словом відкриття – є відкриття.
Мабуть для кожного мисливця свято відкриття сезону полювання стоїть на другому місці після дня народження тещі. Полювання на качку в Ніжинському районі, що на Чернігівщині стартувало 06 серпня о 16годині. Проте, цьогорічне відкриття дещо відрізнялося від попередніх…
Не буду кривити душею, якщо скажу, що чекав цьогорічне свято трохи з насторогою, адже за неділю до відкриття завіз дружину у пологовий будинок. Була надія, що первістка візьму на руки ще до відкриття, а потім як заведено, з колективом у дружній атмосфері відсвяткуємо появу на світ майбутнього мисливця. Середа…четвер…п’ятниця, а жінка лише посміхається і ганяє мене то за водою, то ще за чим.
Ранок суботи. До відкриття 8 годин. До народження сина…, а Бог його знає. Заїхавши в пологовий, навідав майбутню маму і швиденько до чергової акушерки, яка за іронією долі зранку випроводжала свого чоловіка на полювання. Тамара Володимирівна запевнила мене, що відкриття не варто пропускати, бо малий ще не «проситься»…
Сказано – зроблено.
Вилітаю зі столиці о 13годині і вже о 16 я по пояс у болоті. Кілька вдалих пострілів…
неймовірна радість від успішної роботи свого чотирилапого помічника...
поспішне спілкування з товаришами-мисливцями і о 21 я вже знову в Києві.
Їду відразу у пологовий. Скажу вам друзі відчуття змішані, бо все перемішалося і коні, і люди, і качки, і пологи… Головне встиг.
Первістка взяв на руки вночі 7 серпня
.
Скажу вам увікенд ще той видався.
Звісно, що виїзди мої на полювання вже не були такими частими, принаймні перший місяць)), проте гріх жалітися!
Майже кожен виїзд був вдалим на мої улюблені трофеї. Тим більше, вони так гарно лягали на мій новенький ягдташ))
з дитинства знайомі місця, як ніколи радували мисливську душу.
Листопад. Мабуть мій улюблений місяць, адже вибір об’єктів полювання неймовірно широкий.
Проте, історично так склалося, що для мисливців Ніжинщини святом року стає відкриття полювання на пушного звіра.
За день полювання зайців було піднято достатньо багато, однак нервозність в руках мисливців, яка мабуть притаманна для кожного відкриття, відпускала звірів в щасливу дорогу.
Однак, деяким мисливцям, всеж вдалося добути бажаного трофея, у тому числі й мені довелося дещо згрішити...
У листопаді мисливсі стежини привели мене ще й на колективне полювання по копитному звіру.
Вважаю, що колективне полювання на представників копитної фауни - найдушевніше.
Згодом ще було декілька вдалих виїздів, які звісно відкладуться в памяті назавжди.
Виїзди, які будуть гріти душу і серце мисливця у таке довге міжсезоння...