А шо нам, «пацанам»? (я маю на увазі себе і Фрая). Два вида полювання, що хоч куди ми можемо їхати-це кабан і фазан. Вперше їхав на полювання в якості пасажира, за що щиро вдячний Ярославу(Асмунд). Від мене виїхали в 14.50, забрали по дорозі Катка і вперед на Бориспіль до Фрая. Заїхали в «NOVUS» за харчами і 18.00 стартонули на Дніпро. Тут дзвінок на телефон Катку - забув Іван Петрович телефон, така в нього звичка, щось забути. Так як в нас в екіпажі всі з посвідченнями водія, то ми з Катком вирішили, що це забагато…
І пролунало – «ну шо»? І хто ми такі, щоб опиратися гарним традиціям? І час плавно полинув в розмовах про полювання, політику і жінок. До Олексія добралися о першій год. ночі. Довго не сиділи, рано вставати, ще й треба казанок з качками в духовку поставити. Певно і не спав… якщо зумів о п’ятій ранку включити духовку(для цього довелось розбудити Олексія). Приїхали дніпряни, всі раді зустрічі, обійми-привітання. Розібралися по машинам і вперед в поле. Запис в журнал, інструктаж, все як годиться. Тут лунає пропозиція провести невеликий «інструктаж по т/б», і шо? А всі забули взяти «журнали» або «рукописи». Немає так немає. Розставляємося в шеренгу і вперед за трофеями, три собаки на десять мисливців. Підходимо до перспективного місця, кажу Сані пильнуй тут, Устя витовче півня. І дійсно- крик, зліт фазана… З хистом Катка-стрілка у нього шансів на порятунок ніяких. Перший трофей є, Устя приносить.
Йдемо далі, ще метрів триста і знову вдача на стороні Сашка, другий півень є.
Поки робили великий круг до авто, Саня добув три півні.
Іван Петрович пожалів друзів, порився в своїй сумці і витяг пляшку віскаря. На десять голодних ротів хоч щось. Перекусили, трішки відпочили.
І знову вперед, хто наліво, а хто направо. Ми з Катком і Антоном біля Олексія з Устею. Знову стійка.. зліт фазана, два одночасні постріли- мій і Антона, фазан намертво падає. Попереду бачимо переліт фазанів, підходимо і Устя знову показує свій високий клас майстерності. Постріл і фазан падає в такі хащі очерету, що я подумав про втрату трофею. І знову аплодисменти Усті- знайшла і принесла.
Вертаємося назад вже вдвох з Олексієм. Устя біля поваленого дерева знову в стійку і не відходить. Ми і по дереву скакали, і по гілках стукали – тиша. І все таки нерви у півня не витримали- зліт, постріл, падає. Підхожу до місця падіння півня, а його немає. Кличу Устю, та його находить вже в п’яти метрах від місця падіння, встиг перебігти. Але перебиті крила не дають змоги літати, Устя ловить його. Другий трофей є. Повертаємося до авто, короткий відпочинок, фотосесія.
Повертаємося до дому Олексія варити шурпу, смажити шашлик. Антон зварив таке шикарне блюдо, називається баглама. Всі просили добавки, респект Антону.
Час в гарній компанії лине швидко, і дніпряни почали збиратися додому. Попрощалися з ними і на заслужений відпочинок. Ми ще з Олексієм спілкувалися довго, але втома взяла своє, як ніяк ногами натопав по кущам і очерету 13км.
Вранці сніданок з яєчні у виконанні Катка,(відсторонив Фрая від цього обов’язку, певно його замістить
), кава від Олексія, нетривалі збори і вперед на Київ. Дорога до Борисполя зайняла знову сім годин. Радушний господар Іван Петрович запросив на каву з текілою, від цього ми з Сашком не змогли відмовитися.
Подякували Івану Петровичу за запрошення, організацію полювання і додому. Ярослав нас чинно розвіз, за що йому окрема подяка. Також щиро дякую Олексію за гостинність, за хліб-сіль, дніпрянам за компанію. Бажаю Всім гарно провести цей сезон полювання на пушного, всім ні пуху, ні пера!!!