Мисливсько-рибальська фінансова піраміда: Мавроді відпочиває Мисливством і рибальством люди займалися завжди. Але якщо в давнину їм доводилося це робити заради виживання, то в наш час промисли перетворилися на хобі та вид відпочинку. Роки наклали свій відбиток і на природу. Зараз кількість тварин і риби скоротилася в рази, тому їх більше не можна бездумно винищувати і варто дбати про збереження. Саме для регулювання процесу полювання і охорони природи в 1921 році і виникло Українське товариство мисливців і рибалок. Тоді ж з’явилися і такі звичні нині речі як сезон полювання, ліцензії на відстріл і членські внески мисливсько- рибальські бази з місцем для стоянки авто, човнами , місцями для ночівлі та відпочинку. Члени УТМР мали перевагу перед не членами. З настанням незалежності товариство не припинило свого існування, а продовжило його у вигляді громадської організації, неприбуткової природоохоронної за документами і надприбуткової природовбивчої по суті. Її верховним царьком є такий собі Микола Степанович Шуляр – не Бендер і не Мавроді, звісно, але також доволі красномовне прізвище як для керівника фінансової піраміди вседержавного масштабу. Загалом по Україні під контролем товариства перебуває 33 мільйони гектарів мисливських угідь, у кожній області діють його філії, члени яких справно платять внески – просто золоте дно для відмивання коштів. Після того як до Комітету Народного Контролю надійшли скарги на УТМР, ми вирішили провести власне розслідування. Ця тема є абсолютно новою та недослідженою. Так що журналісти КНК Медіа стали своєрідними першопрохідцями на цій ниві. У ході роботи нам довелося перелопатити стопи документів, поспілкуватися з різними людьми і побувати безпосередньо на місці подій – в Андрушівському районі Житомирської області, де фінансові махінації УТМР сягнули свого апогею. Хоча наше розслідування ще не закінчене та чекає свого логічного продовження (до співпраці у цьому також закликаємо інших журналістів – разом ми сила!), його результати виявилися просто вражаючими. Тому зараз публікуємо хоча б їх мізерну частину, щоб ви мали уявлення про гігантську схему з відмивання грошей, що нахабно прокручується вже два десятки років під самісіньким носом у міліції, прокуратури та СБУ. Все природньо: вершки піднімаються нагору, знизу ж не лишається нічого Ми не дарма називаємо УТМР фінансовою пірамідою. Напевно, більшість з вас чули про сумнозвісну «МММ» Сергія Мавроді, де також потрібно було платити членські внески, які потім осідали в кишенях кількох людей, решта ж не отримувала нічого. За подібною схемою діє і Товариство мисливців і рибалок. На перший погляд ніби все законно: УТМР – громадська організація зі статусом юридичної особи-підприємця. ГО мають право займатися підприємницькою діяльністю , але лише за однієї умови – якщо прибутки йдуть на реалізацію статутних цілей. В даному випадку – це розвиток мисливського і рибальського спорту, охорона, відтворення і раціональне використання тваринного світу. Але про їх виконання поговоримо пізніше. Так от, гроші надходять до УТМР за рахунок внесків членів організації (а їх не багато-не мало 280 тисяч), продажу відстрільних карток і ведення дрібної бізнес-діяльності. В результаті виходять доволі вражаючі суми, але вони проходять шлях лише в один кінець. З районів кошти перераховуються в область, а звідти – на Київ, де, очевидніше за все, осідають в кишенях вищого керівництва. Не відстають від них і місцеві керівники. Як розповіла нам колишня працівниця УТМР Любов Висоцька, по самій лише Житомирській області близько 12 тисяч мисливців знаходяться «в тіні». Тобто вони є насправді, платять членські внески, але по документам ніде не проходять, а гроші банально кимось присвоюються. На місця не повертається майже нічого. Часто-густо в єгерів навіть немає бензину, щоб об’їжджати свої ділянки. Контора Андрушівської районної УТМР перебуває в жалюгідному стані. Будівля, що знаходиться в самісінькому центрі міста, вкрилася тріщинами і обросла бур’яном. Зате керівники районних філій щомісяця отримують зарплату в розмірі 10 тисяч гривень. Це лише офіційно, без врахування надбавок, премій і «чорних прибутків». І це громадське об’єднання, а не виробниче підприємство. Тобто ці гроші беруться з кишень простих мисливців. От вам і неприбуткова організація! Золота земля Як вже було сказано, у користуванні УТМР перебуває понад 33 млн мис-ливських угідь – надто ласий шмат, щоб не погріти на цьому руки. Саме з перевірки інформації про земельні махінації і почалося наше розслідування. До наших рук потрапив документ від 8 жовтня 2007 року про передачу Андрушівським УТМР 3 тис га угідь приватному мисливсько-рибальському клубу «Сапсан». Але цікавий факт – сам клуб «Сапсан» був офіційно створений лише 11 грудня, тобто через 2 місяці. Яким же чином земля могла бути передана ще неіснуючій організації? В документі замість реквізитів підприємства чомусь вказані… номер паспорта й ідентифікаційний код громадянина України! Члени президії райради УТМР клянуться й божаться, що жодного подібного рішення вони не ухвалювали, і протокол був підроблений головою Гончаруком і секретарем Семенякою. Офіційно «Сапсан» нібито заплатив 15 тис гривень, скільки ж грошей насправді поклали в свою кишеню спритні фальсифікатори – невідомо. Зате мисливці Яроповицької, Степківської й Івницької сільрад залишилися без своїх найкращих угідь і тепер змушені або їздити в інші місця, або платити приватній фірмі по 100-150 гривень за кожне полювання. І такі випадки непоодинокі. Того ж 2007 рокі у все тій же Житомирській області Черняхівська райрада УТМР також передала приватному підприємцю майже 11 тис. га землі. Але цього разу все закінчилося щасливо – договір було скасовано судом. Не бандити, та зброєю торгуємо Однією зі статутних цілей УТМР є розвиток любительського стендового спорту. Саме для цього впродовж певного часу старі мисливці, які вже не ходили на полювання, зносили сюди свою зброю. Безкорисно, з благородною метою – щоб молодь вчилася стріляти. Серед цих рушниць часом траплялися доволі цікаві зразки – рідкісні, антикварні, закордонного виробництва. І в один момент вони безслідно зникли. А потім «вспливли» на одному інтернет-аукціоні за ціною в десятки тисяч гривень, де продавав їх не хто інший, як голова Всеукраїнського УТМР Микола Шуляр. Торгівлею зброєю також промишляють і птахи значно нижчого польоту. Наприклад, керівник Житомирського обласного товариства Павло Лайчук має 6 власних мисливських магазинів. Питання- за які гроші? А в 2008 році під час обшуку в уже вище згаданого голови Андрушівського УТМР Петра Гончарука було вилучено 3 рушниці декілька одиниць нарізної зброї( без документів), і безліч набоїв до пістолетів, гвинтівок і спортивної зброї. Тільки далі обшуку все це не пішло – справу «зам’яли» і зброю повернули. За бажання УТМР може запросто склепати власну приватну армію. В його структуру входить підприємство «Мисливпромпостач», яке займається поставками зброї та боєприпасів. В 2011 році в Житомирській області було затримано його машину із тонною «лівого» пороху. Після цього діяльністю підприємства серйозно зацікавилося СБУ і вирішило провести перевірку. Мова йшла про зникнення 8 тон вибухівки! «Відстрілкові махінації» Окрім членських внесків, УТМР також отримує кошти за рахунок продажу так званих «відстрілок». Це стаття доходу реально безперебійна, адже мисливець не може просто так взяти рушницю і піти в ліс без ліцензії на відстріл. Якщо його впіймають, то «пришиють» браконьєрство і «вліплять» штраф, а в окремих випадках – навіть тюремний строк. «Відстрілки» не членам товариства УТМР продавати відмовляється, хоча в статуті та прейскуранті це передбачено. Ризик опинитися без ліцензії існує навіть для членів товариства: не заплатиш внесків – будеш виключений. Хочеш стріляти – пиши повторно заяву на вступ і регулярно плати членські. Яким же чином «великі комбінатори» наживаються на «відстрілках»? За законом з природи може бути вилучено не більше 20% дичини. Звісно, тварин в УТМРі ніхто не рахує – просто пишуть в документах(таксації) явно завищені цифри, щоб на цій основі виписати якомога більше відстрільних карток. Так на одного зайця може бути 3-4 відстрільні картки. Навіть одну картку вони примудряються продати декілька разів – розмножують бланк на принтері. Відстрільні картки ніби різні, імена в них різні, а номер-то – один! Заробляти гроші навчилися ще й за допомогою кольорового принтеру. З Нового року «Відстрілка» продається раз на сезон. Полювання на пушного звіра триває з 1 листопада по 1 лютого. І через те, що настає новий рік, мисливців примушують купувати 2 картки. Хоча іноді бувають випадки, коли ліцензії повинні роздаватися безкоштовно. Наприклад – якщо звірів надто багато і потрібно проводити санітарний відстріл. Але, звісно, УТМР таких збитків допустити не може! Якщо тварин забагато – то вони, щоб заробити гроші, цю кількість занижують, а якщо замало – то завищують з цією ж метою, провокуючи ще більше винищення. А на природу нам начхати! Організація, що створювалася для охорони довкілля, зараз перетворилася на найбільшого його вбивцю. Поголів’я тварин стрімко знижується через «відстрілкові махінації». Гроші, які надходять в УТМР, згідно статуту, мали б іти на захист природи, зокрема на підгодівлю звірів узимку та розведення дичіни. Та замість цього вони безсоромно розкрадаються, а лісові мешканці змушені голодувати. Як стверджують мисливці, найбільшими браконьєрами є самі єгері та керівництво УТМР. Вони також люблять стріляти, але не купляють жодних ліцензій. Їхнє службове становище дає можливість бити дичину в будь-який час і в будь-яких масштабах. Більше того, за гроші вони готові заплющувати очі та «кришувати» будь-яке порушення закону. Навідь порушують закони України, дозволяючи стріляти у ночі з приладами нічного бачення та тепловізорами. Немає нічого більш прибуткового, аніж безкоштовне Закон ринку: є товар і є гроші, і їх можна обмінювати. Але УТМРівці навіть тут проявили винахідливість, навчившись продавати одну і ту ж річ по 2-3 рази! Любов Висоцька згадує, як колись їм безкоштовно прислали з області набої для мисливців для боротьби с хижими шкідниками та лисицею. А районний керівник Гончарук відразу ж оформив їх «закупленими за членські внески» і присвоїв гроші. Але на цьому його апетити не закінчилися: він роздав їх керівникам первинних організацій і змусив продати, забравши виручку собі. Якщо низи наживаються на набоях, то у верхів апетити значно масштабніші. У 2008 році мисливці, пожалівши голодних тварин, безкорисно пожертвували на підкормку хто що міг – сіно, зерно, городину. У свою чергу обласний керівник Лайчук поспішив їх «закіпити», поклавши таким чином до власної кишені півмільйона гривень списавши це не в кількостній формі а в грошовій . Після цього та тисяча, що її Андрушівське УТМР щороку списувало на пресу, яку ніхто жодного разу в очі не бачив, виглядає лише краплею в морі… Що нам закони, коли судді знайомі? В Андрушівці корупційні схеми УТМР сягнули свого апогею. В один мо-мент озеро Стаськове (57,7 га водного плеса) опинилося в приватних руках Лайчука. Фазанарій був повністю розграбований, а електролінія та трансформатор з нього перемандрувала на особисте господарство Гончарука. Рано чи пізно гнійник мав прорвати. В 2009 році так і сталося. Найслабшою і найчеснішою ланкою виявилася Любов Висоцька. Саме з-під її руки вийшли сотні листів у міліцію, прокуратуру, СБУ, до численних народних депутатів і Президента. Вона навіть їздила в Київ на прийоми до міністрів і генпрокурора. Як наслідок – десятки судових позовів проти УТМР. Навіть суддя Андрушівського суду хотіла своїм рішенням, визнати державну реєстрацію громадської організації Андрушівське МТМР не дійсним. Про масштаби розкрадань можуть свідчити хоча б розміри хабарів. Від УБОЗу Житомирської області довелося відкупитися 5 тонами бензину та 30 000 грн. й на Київ один лише Гончарук відвіз 50 тисяч доларів! У результаті усі справи «зам’яли», але ще й досі в Андрушівській прокуратурі лежать 3 томи (!) відмовних матеріалів, копії яких ми намагаємося дістати. Оперуповноважений Сергій Сергійович Сюйва більш як півроку збирав документи по справі УТМР, 4 місяці жив у Андрушівці в кабінеті слідчого. Як розповів він у неформальній розмові з журналістами КНК, «Грубо кажучи, я довів, що з 10 гривень, які потрапляли в УТМР, 9 осідали по кишенях, і лише одна йшла на його розвиток!». Але потім справу «зам’яли» і всі документи у нього забрали. Після цього в УБОЗі Сергій Сергійович більше не працює. «Я пішов у відпустку, і в цей час контору реорганізували. А повернувся я вже не міліціонером…». Через тотальну корупцію і крадійство в УТМР на місцях почали назрівати самостійницькі настрої. На Київщині від нього вже відділилися м. Васильків та м. Біла Церква. У 2008 році Андрушівка також висловила йому недовіру і оголосила про створення власного місцевого товариства мисливців і рибалок. Після цього на них чекав тривалий процес реєстрації, оформлення папірців і судової тяганини через чисельні заборони товариства прикормленими УТМРом чиновниками. Навіть зараз, 7 років потому, Андрушівське МТМР існує лише на папері. Ще й досі йому ніхто не удостоївся виділити жодного клаптика угідь. Зате під УТМРом перебуває 66% угідь області, хоча по закону має бути лише 35 відсотків. Залишки територій на папері на Виробничо-промисловому підприємстві при обласній раді УТМР Житомирської області , яке має приватну форму власності, і якому УТМР перераховує більшу частину коштів, щоб довести що УТМР не прибуткове. Власником виробничо - промислового підприємства , є той самий голова Житомирського УТМР - Лайчук. Фінансова піраміда продовжує процвітати. На Житомирщині її дотепер очолює той самий Лайчук. І лише Гончарука, який головував у райраді аж 27 років, з почестями відправили на пенсію. Тепер він спокійно ловить рибу на своїх приватних ставках, куди перемігрували 2 км електролінії з розграбованого фазанарію. Андрушівським УТМР тепер керує його колега-фальсифікатор Семеняка. А. серед простих людей з кожним днем наростає хвиля незадоволення. І така вакханалія в межах усієї країни у кожній області та у кожному районі, а Житомирщина як один з прикладів. На вустах знову крутиться старе гасло часів Майдану: «Зрозумійте, нас дістало!».
Антон Столяров, Журналіст КН
_________________ Не гони, да не гоним будешь Опыт как и импотенция,приходит со временем
skype:Sergej1614
|