Форум ОХОТА и РЫБАЛКА
http://ohota-ribalka.com.ua/phpBB2/

"Атапата". Віктор Перконос.
http://ohota-ribalka.com.ua/phpBB2/viewtopic.php?f=49&t=16198
Страница 2 из 2

Автор:  Урр [ Вс авг 28, 2011 10:28 pm ]
Заголовок сообщения:  Re: "Атапата". Віктор Перконос.

Розмова з бабуїном.

Посвящається донецькому моряку
дольнику – Морозову.



Изображение

Прийшов знову з безкрайнього простору.
Третій місяць вже штиль й волі диво.
Журиться душа. Тужить й плаче по морю.
А тут тільки - берег жінки ... й пиво.

Зайшов в кімнату, де клітка й жовтий папуга,
Дарований мені в Порт-Саїді заклиначем змій.
Відкрив стару книгу, що виміняв на сало у друга,
Почав листати, сказавши чужинцю: - „Слухай Бабій”.

То були старого вчителя Екклісіаста казання,
Які не для читання, а для роздумів ворожби -
Щоб стало чесним й здійсненим твоє бажання.
Тож слухай й ти Бабуїн та, що можеш – підкажи.

Зачитав про болюче: „В море течуть всі річки,
Але ж не переповнюють ті моря;
До того місця відкіля течуть річки через луки
Вони й повертаються – щоб не було в світі горя.”


Чого мовчиш, Бабій? Де ж те поле й в якому місці,
Мені заякоритись треба після широкого простору?
Почав стурбовано метушитись папуга-бабуїн в клітці.
Я відкрив дверцята, надав волю й його кругозору.

Зробив він круг та сів на плече мені біля вуха – як гість.
Й крумкнув голосно щось на кшталт: „твенті сикс”.
Почув думку чужинця – треба ж шукати „двадцять шість”
Знайшов той, ще не відомий мені тоді – „ікс”.

„Бо людині, яка добра перед лицем Його,
Він дає мудрість, й знання, й радість;
А грішнику дає клопіт добувати й накопичувати,
Щоб ПІСЛЯ віддати доброму перед лицем Божим.
Й це є – марнота та нудьга духу!”


Почав вже міркувати. А де ж гроші брати для життя?
Що робити - якщо ніби маєш розум, але ж сіромаха?
Не хватає здоров’я й сил, щоб прогодувати себе й дитя.
Жовтий Бабій цикнув ніжно: – „Срі й ван” , невдаха.

Найшов й це: - 1. „Всьому свій час,
І час всякого збіжжя під небом.
2.Час народжуватись, й час вмирати;
Час насаджувати, й час збирати посаджене.”...


А ще Бабуїн-Бабій гикнув: - „Найн, елевін”,
Що, також найшлось у тій книзі:
„... не швидким дістається успішний біг,
не хоробрим – перемога,
й не в розумних багатство,
й не майстерним –прихильність.
Лиш час й випадок для всіх них.”

Й тюркнув знову в свій балдахін...
А я ще довго шукав твердь, в тих думок - жизі...

Изображение

Автор:  Урр [ Пт сен 23, 2011 9:36 pm ]
Заголовок сообщения:  Re: "Атапата". Віктор Перконос.

Изображение

Аргентинський псалом українцЯ.

ВЕрба плаче, вЕрба плаче.
ВЕрба плаче, вЕрба плаче...
Білим соком вЕрба плаче.
Гірким молоком вЕрба плаче?
Бо весні уже кінець!

ВЕрба плаче, плаче вЕрба?
ВЕрба плаче, плаче вЕрба!
Я ж один біля струмка,
Я й журюсь біля струмка,
Бо Сина ще нема!

ВЕрба плаче, плаче вЕрба!
Де ж мОє сонце, де ж моЯ зЕмля?
Де ж мОя зЕмля, де ж моЄ сонце...
Загубив я батька, загубився й Я,
Загубив я батька, загубився й Я.

МАте моЯ, мАте мОя,
МАте мОя, мАте моЯ,
Дай мені схиму, верни мені долю.
Збережи ту долю й забери мою схизму.
Бо я ще живий ?!

Изображение

Автор:  Урр [ Пт сен 23, 2011 9:48 pm ]
Заголовок сообщения:  Re: "Атапата". Віктор Перконос.

Изображение

Мій Ворон.

Якось опівночі в безсонні я знов шукав думки
Гортаючи в котре ті листи
Ветхого видання Книги Книг, ...
Сторінка „666” - Екклесіаст...
Це було в похмурім грудні й раптом збоку враз
Дмухнуло в відкриту форту злим духом мороза,
Майнув відгуком споминок – Ліанора, Наталка чи Оза.
Я тихо прошепотів: - „Наталі...”
Гаркливим кряком відлунало – „Ніколи...”
Лякливо глянув навкруги,
А в тім куті, де був притулений з дерева Палладій,
Сидів, як на постаменті чорний, крук
Й зиркав вогняним чорним оком в мій бік.
Це, ж що - моїх думок Віщун?
А звідти кавкнуло - „Повік”.
Зібравшись трохи з духом, підкріпив слова ще й рухом,
Промовив в голос : - „А сонце для мене як знову встане і cяйне?”
А той віщуватий каркнув – „ Поки світа”
Тоді, відкинувши присунутий той жах, жбурнув: - „А в Екклесіаста:
„І знайшов я, що гіркіше смерті жінка,
Тому, що вона – невід, в серці її – пастка, руки її – пута;
Добрий перед Богом спасеться від неї,
А грішник пійманий буде нею.”
У відповідь той рабі-ворон розсудливе й гаркливо: - „До суду віку...”
Ще сміливішим став я й спитав: - „ А в Екклесіаста:
„Тільки це я найшов, що Бог створив чоловіка правим,
А люди пустились в багато інших помислів.”
Крумкнув й на це той віщуватий: „Наперед далі...”
Тоді перехрестившись, журливо, й погрозливо промовив я:
„Згинь віщий, але чорний ворон,
бо в самоті я, а не самотній –
хрест, воля й віра буде зі мною”

Як марево той віртуальний привид у вранішню зорю змило...

Але ж часто, по тім, ніччю в сутінках душі,
Від світла козацького сонця, що струмениться крізь Палладій,
Тінь від рабі-ворона зі знаком Паллади лягає до зорі...
А в тіні тій душа вмивається мороком роси ?!

/ по завіям від „Тhe Raven” Едгара По та „Оза” Андрія Вознесенського /

Автор:  Урр [ Чт сен 29, 2011 10:02 am ]
Заголовок сообщения:  Re: "Атапата". Віктор Перконос.

Изображение

Туманний ранок.

Ведмідь рибу тягає

З гірської річки.

–/–

Сіра манишка

Миготить в малиннику.

Ласує ведмідь.

–\–

Пізній вже вечір.

Лис турляє їжака –

До калабані.

–/–

Ворона клює

Калину з куща – я став.

Болить горло.

–\–

Сліди борсука.

Це сніжний усім напис:

– „Початок весни”.

–/–

Лисяча нора.

Кругом біліють кістки.

Успішне буття.

–|–

Гарячим слідом

Раненої косулі

Брьохає вже вовк.

–/–

Заячі сліди

Петляють п’яним бродом.

Скоро кублище.

–/–

Зимній ліс. Мороз.

Віковий дуб милує –

З зеленим плющем.

–\–

Жовті вже зуби.

Сточились клики вовка.

Падаль ж – не їжа.

Изображение

Страница 2 из 2 Часовой пояс: UTC + 2 часа
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
http://www.phpbb.com/