Форум ОХОТА и РЫБАЛКА
http://ohota-ribalka.com.ua/phpBB2/

Рыбацкие рассказы
http://ohota-ribalka.com.ua/phpBB2/viewtopic.php?f=49&t=6739
Страница 2 из 4

Автор:  Ovod [ Вт окт 07, 2014 9:22 pm ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

І що, ніхто не запитає, що ж то за чудо - верхов’яз?

Автор:  ANDRIY [ Вт окт 07, 2014 9:48 pm ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

Думаю -
http://www.polnaya.info/verhovodka/

Автор:  Fray [ Ср окт 08, 2014 8:16 am ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

А хіба ні?

Автор:  Ovod [ Ср окт 08, 2014 9:25 am ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

Не можу сказати, що ні, от тільки верховодка - це якось дуже дріб'язково.
Верхов'яз - це справжній Alburnus alburnus.
Тобто жирна, зухвала і нахабна Уклейка, мною тепер запатентована, як Верхов'яз

Автор:  Spirt [ Ср окт 08, 2014 10:29 am ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

:bra_vo:
Я, когда прочел рассказ, забил в гугл этого верхов'яза.
Гугл ничего не показал. Подумал, местное название.
Володя, патент на название оформил?

Автор:  Ovod [ Ср окт 08, 2014 12:27 pm ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

Патент оформляется на изобретение, здесь же только название.
Художественное произведение, в т.ч. и название, защищается авторским правом, которое может подтверждаться первоисточником.
Надеюсь, что Клуб ОиР, покуда будут существовать его архивы, при необходимости подтвердит авторское право исключительного названия "Верхов'яз" за мной.
:hudo_zhnik:

Автор:  Ovod [ Пн авг 03, 2015 10:04 pm ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

ВЕЧІРКА...

Давненько я не брався за перо. Та що там перо! Вудку у руках місяцями не тримав. Не те, що раніше: не нагода мене шукала, а я - нагоду.

У мене є друг. Живемо по сусідству. Ідея про рибалку може будь-кому з нас прийти у голову, але тоді інший ставиться перед вимушеним фактом: йдемо! Чесно скажу, що це не дуже подобається нашим дружинам. Обом. Просто після рибалки їм не дуже подобається, що рибою пахне оселя, а ми з сусідом пахнемо зовсім не рибою.

А що ми винні? Коли кажуть, що час, проведений на рибалці, в залік життя не йде, то не можемо ж ми допустити, щоб наші дружини старішали скоріше за нас. Вірно? От ми й змушуємо себе, зовсім того не бажаючи, відшукувати будь-які шкідливі способи для вкорочення собі віку. Таким чином загальний баланс життя зберігається, і нам здається, що будь-яка із сторін мусить бути цим задоволена.

Є виключення! Ця норма працює, тільки коли відносинами рухає кохання. У будь-якому іншому випадку горе-рибалки можуть з таким же успіхом перетворюватися, наприклад, на космонавтів з перспективою неповернення на базу, тобто додому.

Цього разу мався бути перевірений вечірній кльов рідного міста, тим більше, що саме вечірній кльов нами давно не перевірявся.
Рибалки, котрих ми зустріли по дорозі до нашого місця лову, в більшості своїй в садках на той час не мали майже нічого, але підтверджували нашу аксіому, що їх дома все-таки кохають. Це я до того, що мало хто з них був схожий на космонавта.

Отже, й ми розмістилися.

Перші дві години відмітилися ідеальним спокоєм фідерних сторожків. Сторожок, хто не знає, це квівертіп, або кивок. Вибачте, при всій повазі, язик не повертається називати квівертіп просто звичайним кінчиком.

Ми з сусідом прийшли до думки, що наші руки мають стійкий запах клавіатури, що не дуже подобається рибі, тому застосували метод дезінфекціі, котрий я сам особисто мав за честь спостерігати на одному рибальському зліті.

Для дезінфекції використали не просто спиртовий розчин, а той, що був попередньо вистояний років зі п’ять у дубових бочках.
Аромат настояного розчину матеріалізував місцевого знавця звичок риб. Микола – так звали знавця – дістав досить величеньке відерце з наживкою, та баночку з-під майонезу. Набрав у баночку води, а на наш мовчазний подив відповів:

- То для риби.

Микола насправді виявився досить інтелігентним та вихованим чолов’ягою. Розуміючи, що шансів знайти на березі вільний простір йому не вдасться, а ще, розуміючи, що саме ми з сусідом не гонимося за надвеликим уловом, а просто вирівнюємо той самий життєвий баланс у щасливих роздумах про кохання до наших дружин, Микола попросив дозволу спочатку скупатися між нашими фідерами, а потім закинути туди ж свою поплавочку.

Уявляєте наш з сусідом подив, коли навіть на наш розсуд найменший спійманий верхов’яз, мав би не поміститися у майонезну баночку, а стирчати хвостом доверху?

Подиву нашому через деякий час не було меж! Микола знати не знав, що є така риба - верхов’яз, розпочавши неабиякий лов бичків, котрі чудово розміщувалися у баночці. Я вам більше скажу: навіть після доброго десятка виловлених бичків, баночка нагадувала досить живенький акваріум, куди можна було б ще помістити такий самий добрий десяток.

- Миколо, а що з рибою робитимеш? – запитую, чекаючи, що почую відповідь: «Коту віддам». Або зрештою: «Таранку зроблю. Наче насіння буде!»

- Тещі віддам – посмажить!

Ми такого ще не бачили з сусідом, скажу я вам.

Вибачте, але поки я вам оце розповідав про Миколу - ні хвоста, ні луски йому – дезінфекція принесла дуже гарний результат, тому я закінчую: риба розпочала клювати.

Хоч би щось коханим принести, поки сонце зовсім не сховалося.

(c) Ovod

Изображение

Изображение

Изображение

Изображение

Изображение

Автор:  NIK 75 [ Пн авг 03, 2015 10:38 pm ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

Отакої. З рибалочкою вас.
..."Теща посмажить"... :-) :-) :-)

Автор:  Katok [ Вт авг 04, 2015 11:05 am ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

душевненько :-):

Автор:  Ovod [ Вс авг 16, 2015 9:04 pm ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

АКВАРІУМ

Я думав, що то тільки у дитинстві хлопчаки бачать уві сні риболовлю, що має відбутися завтра…

А чи може я забув, як в уяві після вдалої риболовлі, кожен раз згадується поплавок? Саме той – що з пір’я півня? Саме той – що сам зробив і розмалював напередодні, розчинивши, як зміг, червону стару фарбу з підсохлої банки з такою ж старою оливою з батьківського льоха…

Тільки моргнеш, тільки примружиш очі, а він – поплавок – вже круги на воді виписує…

Звідки цей сон знайшов спогад у безодні архіву життєвої пам’яті, котрий назавжди вже, здавалося, загубився, – не розумію. Можливо, він був пов'язаний з відчайдушними суперечками вже досить дорослих дітлахів про свої спогади, способи лову та їх моральне підґрунтя, що відбувалися напередодні?…

Але – згадалося!..Чому? Не знаю…

Згадалося, як ми з братом, так як вся дітлашня у ті часи, завжди вирізали найкращі вудилища з ліщини, що саме по собі дійство було - що свято: сходити зо три кілометри у рови, знайти, оцінити оком, зрізати, принести, підготувати, зважити погойдуванням, відміряти та зав’язати жилку з оснащенням. У вас таке було? Згадали?.. А згадали, як ми цінували у дитинстві будь-які автомобільні акумулятори для переплавлення їх пластин на тягарці для вудки або для донки, при цьому приховуючи наші дії щодо способів такого переплаву від батьків? Хіба не свято?

А черв’яка знайти, не затовстого, – як останній елемент підготовки до завтрашньої рибалки – хіба не свято?

А пригадуєте яким святом для нас було - виловити хоч кволого карасика?

І от – згадалося-приснилося, як ми тоді з братом, вдосвіта, кожен – з вудкою за плечем, рушили у поліське болото через нескінченний ліс, розмовляючи по дорозі пошепки з повагою до величі вранішньої природи…

Згадалося, як ми роздягалися та напівголі по-геройськи поверталися в той же день додому під падаючими величезними краплями літньої грози, сховавши одяг у резинові чобітки – щоб не змок. А - у відерцях! У відерцях кожного з нас плавало зо два десятки пічкурів, завдяки яким дитяча уява назавжди потім сформує нескінченну любов до процесу…

Азарт - не чекаючи дзвону будильника, а так само, як тоді - у дитинстві; доля, розуміючи, що запрошує на певний виклик, але кидає при цьому у болотну багнюку - підняли та струхнули моє тіло у чужому місці ночівлі: «На рибалку!»
«Хіба ж це рибалка? Акваріум!» – вмиваючись, визначався я затемна зранку, уявляючи розхвалене напередодні товаришем місце, де вона нас чекала…

Дорога до місця лову настільки здіймала подив, настільки створювала враження нереальності того, що відбувається, що хотілося в ту ж мить зупинитися серед отих дерев і кущів і з’єднати воєдино дитячі мрії про рибалку на водоймі – що наче океан, та дорослі відчуття, що ось він – океан, але мені б – в оте болото з пічкурами…

Акваріум особисто мене сприйняв зовсім неприязно. Я спершу навіть не зрозумів, що відбувається: не пройшло й десяти хвилин, як товариш на сусідньому вимості в черговий раз вигинався в дугу, вибагровуючи чергового кілограмового коропчика на берег, а в мене – цілковита тиша…

І знову тобі – дитинство, і знову неприємний спогад про відчуття: чому саме мені не щастить, що роблю не так?

- Візьми макушатник! – в запалі вигукував товариш, дістаючи чергового коропця.

- А я не браконьєр! – заявляю з гордістю, бо таки дійсно ловлю на один поводок з гачком, і не вибагрюю, як деякі, а даю тому ж коропчику шанс – або в підсаку, або назад з миром в свій акваріум.

Через деякий час, заспокоючи сам себе, що можливо дійсно в акваріумі риба тільки на макуху реагує, але продовжуючи жбурляти в одне й теж місце, я й сам не збагнув, як товщий кінець фідера підлетів за принципом плеча коромисла з підставки на півтора метра вгору – ледве впіймав.

«Ого! Це тобі не верхов`яз!» - подумалося. Зберігаючи спокій ззовні, але з неймовірним тремтінням всередині, через декілька хвилин відчайдушної з обох сторін боротьби, я дякував переможеному коропу за жагу до спортивної перемоги.
Все по-чесному: один гачок – і жодного намагання до жорстокого відношення до тварин.

Ще через деякий час на мій вигук: «Господи! А куди ж мені вас дівати?!» - Господь наслав з усіх сторін такий ливень, що навіть картинно завершити знайомство з акваріумом не вдалося.

Мабуть, він все-таки всім роздає по заслугах…

Изображение

Изображение

Изображение

Изображение

Изображение

Автор:  ANDRIY [ Вс авг 16, 2015 9:23 pm ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

Господи! Все як у моєму дитинстві! Володя - Дякую!!! З роками забуваються такі "дрібнички" і відчуття того св"ята! - Дякую, що нагадав!!! :uch_tiv:

Автор:  Katok [ Вс авг 16, 2015 9:39 pm ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

Вовчик, рассказ очень красочный. Действительно, как из детства. У меня такое было точно- и удочка с ореха, и поплавки из пера. Правда я не красил, так на белый и ловил )
Иногда с другом ходим на заливчик, возле его дома с удочками-поплавочками. Не для рыбы, но для процесса ))

Изображение

Изображение

Изображение

Изображение

Автор:  КОТ [ Вс авг 16, 2015 10:48 pm ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

Вовчик :co_ol: Прочитал с удовольствием! Вспомнил детство. :co_ol:

Автор:  Fray [ Вс авг 16, 2015 11:07 pm ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

Я вот сижу и думаю, ну, и шо такого он тут написал, а? :ne_vi_del:
А поди ж ты, пробудил воспоминания и понеслись файлы по мемори...
Цитата:
...Згадалося, як ми з братом, так як вся дітлашня у ті часи, завжди вирізали найкращі вудилища з ліщини, що саме по собі дійство було - що свято: сходити зо три кілометри у рови, знайти, оцінити оком, зрізати, принести, підготувати, зважити погойдуванням, відміряти та зав’язати жилку з оснащенням. У вас таке було? Згадали?..

Вспомнил, как за 5 км ходил за лещиной ибо у меня под боком был сосновый лес, а лещина росла аж возле Тясмина, это 3 км + 2 км до него...
І пічкурів пам'ятаю як саму доступну рибку, ті хто більш продвинутий був тягали голованів на п'явку.
А як тягали руками в'юнів та явдошок...
А раків у норах по березі?
Як ходили ловити верейкою карасів у мутній калабані...
Да, Вовчик, умеешь пробудить приятные воспоминания!

Автор:  ИЛЬИЧ [ Пн авг 17, 2015 7:06 am ]
Заголовок сообщения:  Re: Рыбацкие рассказы

:an)(gel: :uch_tiv: :ku_bok: :co_ol:

Страница 2 из 4 Часовой пояс: UTC + 2 часа
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
http://www.phpbb.com/