Форум ОХОТА и РЫБАЛКА

вот это Мужчина!!!

Автор, а Вы вождь.

зы Сначала, название темы поняла как - Охотники не женщины Мозг сломался.

кстати, Ваш Украинский язык отличается от Украинского языка (с которым я теперь знакома) Не все поняла, это диалект? Он понятен всем на всей территории Украины?

Каня, Нежин - это город такой. Нижинщина- это область вокруг города.
У него не диалект, простой украинский. Диалект с малопонятными словами даже для нас есть на Западной Украине, в районах Карпат. Сказывается близость иностранных государств. Также диалект есть в некоторых районах Черниговской области, где смешан украинский, русский и белорусские языки. Он понятный, но очень корявый. В случае с западноукраинским диалектом его иногда понять очень не просто.

Я это уже поняла. Просто у нас не применяется такой языковой оборот, как Киевщина, тут никто не поймет Елизовщина, Мильковщина, ну никто кроме меня теперь.
Камчатщина

Та ні, так казати ніхто не став бі, краще вже "Камачатський край".
Ігор, навіть не знаю що й казати?

Якби не бачив хто писав то подумав би на Овода.
Відчувається душа мисливця-поета!
Чекаєм на звіт!

Ток я не про те.
Якщо в Украiні казати Камчатщі(и)на, то зрозуміють. А ось якщо тут почути Нижинщина, то вийде "не Жінка", ну у мене так вийшло в голові.
Мисливець не Жінки, мене слегка збiло.

Ну-у, мабуть Камчатщина буде різати вуха.
Хоча, хто зна.

О тож.

Торонтовка з Ізраіловкою не ріжуть, звиели вже :))

Каня,у нас есть такой диалект,который даже украинца заставляет разбиратся в сказанном.

Кінець робочого тижня видався напрочуд вдалим. Декілька успішно реалізованих проектів давали надію, на не менш вдале полювання.
Головною задачею п’ятничного вечора було дістатися до місця полювання. Виходячи з погодних умов, задача стояла не проста.
Отож, зі словами: «та то таке… і гірше бувало», я перекинув через плече весь мисливський реманент, розкопав засипаний снігом автомобіль,
та й рушив по мельнику назустріч мисливській долі…
Мандруючи засніженими дорогами Київської та Чернігівської областей, мимоволі я згадував минулі полювання, що на все життя закарбувалися в пам’яті.
Так, кожен виїзд на полювання – це нова історія… як для мене вона складеться завтра, було головним питанням всієї подорожі,
яка дещо затягнулася зважаючи на снігові перемети, та ожеледицю.
Та нічого безкінечного немає, ось вдалині видніється вогник батьківської хати, а дорога з її примхами залишилася для іншого мандрівника.
Запашна мамина вечеря, та коротка бесіда з батьком, який зважаючи на свій майже 40ка річний мисливський досвід не став мене сварити
за ризиковану подорож… подарували мені гарний сон.
Та спати довго не довелося. Злощасна мелодія будильнику примусила мене прокинутися …
Мої надії, щодо вранішньої пороші були розбиті вщент поривистим північно-західним вітром зі снігом, який посилювався.
Всі нічні сліди дичини були прикриті снігом.
Досвід попередніх полювань вказував на те, що при таких погодних умовах русака потрібно шукати на ріллі, чи по краях посадок…
у місцях звідки йому гарно стартувати зважаючи на великий шар снігу.



Ходити дедалі важче… Вітер наскрізь продуває розіпрілу спину…Все навкруги біле, лише де-ні-де видніються горби запаханого чорнозему…
Погодні умови погіршуються, вже важко вдивлятися в поле у пошуках заячої домівки.
Пройшовши одне поле, переходжу на друге зачепивши метрів двісті дубової лісополоси.
Пусто. «Не біда»,- пошепки пру бормотів собі під носа.
Відійшовши метрів сто від посадки помічаю маленьку проталину розміром з кулачок мого чотиримісячного сина,
а навколо неї ледь-ледь помітний горбик відкиданого снігу. Ну ось він мій шанс… зняв рушницю із запобіжника
і починаю підходити… 30 метрів…20…10…5… Не зрозумів… невже пусто, підходжу на півметра, вдивляюся в проталину – сидить…
відходжу на відстань зручного пострілу і подаю голосно команду: «А ну вставай…!!!»!!!
«Зузьки, за ніч набігався» - просопів у відповідь на мою команду сірий професор. Боровся я з косим криками з хвилину,
а він не встає. Зліпивши сніжку, кидаю її вуханю за комірець. О!!! Подіяло!!! Ну нарешті… відпускаю, цілюсь…постріл…трофей добутий…





Усіляке бувало на полюванні, проте такого в моїй мисливській практиці ще не було. А чи буде ще? Мабуть питання на все життя…



Ну, а поки що повертаюся назад до буденних справ. По дорозі завітав до своєї старої знайомої «Люсі», з якою я завжди випиваю каву по дорозі на столицю…

С ПОЛЕМ вас уважаемый Калина,с трудовым трофеем.

и снова не отчет, а поэма!
Вечером перечитаю еще раз, но уже смакуя каждое слово и выражение.
С полем!

Красиво описал!