Вирішили і ми з Бітом не сидіти в суботу дома, а виїхати на полювання.
Проснувся в п'ять ранку і бачу що дощ шпарить, мама не горюй, але команди відбій не було, тому по конях.
Приїхали, інструктаж, заповнення документів і по машинам. Про саме полювання довго розповідати не буду, полювання як полювання. Адреналін, вибух емоцій при кожному постріли поруч, але особисто нічого не бачив.
Хоча кози були, хлопці стріляли, але все мимо. І так до останнього загону.
А ось за останній загон розкажу. Як завжди розділилися на загонщиків та номери, поки номери поїхали ставати, ми потихеньку почали розтягуватися навколо молоденького ліску, який і планували гнати. Стоїмо з Бітом та чекаємо команди.
Позаду переорене поле, шириною метрів 200, за ним ліс. Ми стоїмо на межі, з права та зліва метрів через 50-70 також загонщики. І ось поки немає чого робити кручу навкруги головою, і бачу якийсь рух за полем. Вздовж лісу, за полем, біжить коза. Ясна річ що я подумав що це вона вже від нас уходить, тому спокійно свиснув товаришу з права і показав в напрямок бігущої цілі, але поки я відволікся коза почала бігти в наш бік.
Я дивлюся і не вірю своїм очам, але вона шурує між мною і загонщиком зліва, а він стоїть спиною до поля і чекає початку загону. Що робити, почну кричати, спугну звіра, поворухнутися боюся, а товариш не бачить. Свищу, він звертає на мене увагу, жестами показую в бік кози, а сам вскидую рушницю. Щоб ви розуміли козел (а я вже бачу що це козел, а не коза) як біг на нас, так і біжить. Наводжу рушницю, дивлюся в каліматор, і не бачу прицільної точки, її не має, шок.
Що робити, спробувати знову включити каліматор, а якщо просто сіла батарейка, бо виключитися він не повинен був, усі попередні загони все було ОК і я його не вимикав, часу немає, козел на повному ходу летить між нами. Приймаю рішення стриляти без точки. Постріл, козел зупинився і дивиться на мене, а я в шоці на нього. Роблю другий постріл, одночасно зі мною постріл з ліва, козел зривається з місця і я роблю третій останній постріл. Козел, як біг, так і біжить далі. Лунають ще два постріли товариша, але козел біжить далі, Біт за ним, а я стою і кліпаю очіма. Як можна було в двох стриляти в чистому полі і не попасти. Але це ще не все, чую ще два постріли наступного загонщика, який стиляв з 15 метрів, правда в хащах, а потім ще два постріли
, потім тиша, і нарешті через 5 хвилин радісний крик "Є".
Виявилося, що крайній в загоні стояв мій Кум, якому не аби як пощастило, бо після цієї всієї конанади, йому поталанило влучити козлу кулею з 50 метрів трохи вище ока.
Що вам сказати, фарт.
Ось за це ми усі і любимо полювання, бо по-перше це командна робота, і усі працюють на результат. А по-друге, фарт ніхто не відміняв, в той час коли одні в чистому полі не змогли влучити, другим може поталанити на повному ходу звіру в око кулею влучити з 50 метрів.
По дорозі ще і зайця взяли, але то вже таке.
Доречі при усій цій "салютационной стрильбе", хтось козлу кулею ще й один рог збив.
Ну якось так.
Вход
Регистрация
Галерея
FAQ
, десь мабуть підвернув на релі, але то таке.)
. 
, 
