Форум ОХОТА и РЫБАЛКА

Тут зв'язку немає - він і не потрібен:
Засіб спілкування тут - лише думки.

а які вони асоціаціі викликають у кожного то вже таке, проте, смакуючи рифмовані слова, чомусь тричі перечитав.

Дякую, друже. Мені це приємно. Але не ховай асоціацій - ти зовсім цим не образиш

Вибач, але не завжди словами можна передати отримані емоціі, іноді краще помовчати аби не прогнати враження.
Дуже цікава в тебе подвійна рима, мені дуже сподобалось як вона звучить.

Володя, а о ком слова? Чья долоня?

Це не має значення. Навіть якщо я сказав би, це б не розкрило закладеного змісту.
Зверніть увагу краще на гарне місце, де можна насититися яблуком і де немає зв'язку...

я почему спросил - такое ощущение, что о разных людях пишешь в первой части и во второй.
Очень нежное и очень летнее получилось. Спасибо , что делишься.
Меня вообще отнесло мыслями куда-то в детство....когда были молодые родители, бабушки-дедушки...сад у деда, который очень красиво цвел.. А я малым объедал порички в этом саду...

Навпаки. Відлітаю з тієї руки, яку потім обов'язково знайду.
А взагалі - це був просто сон

А мені нагадало втрати рідних людей.
Можливо ти цього і не хотів, але .... вибач.

Дякую, Гена!
Я би точно не хотів вибачень. Ти мене своїми роздумами не образив. Навпаки, ти знайшов свій сенс у прочитаному, а значить - це не просто набір слів римованих. І це мені почесно.

Гена, именно это и я увидел в строчках, поэтому и переспросил Володю издалека

Так, друзі. Сенс в тому й полягав, що незвідане, але гарне місце, де зв'язок відсутній, і з яким спілкування відбувається тільки думками - це саме вимір неземний. Не хочу озвучувати явно, щоб не "прибіднятися", але ви праві: втрати саме близьких людей викликають наші бажання з ними "там" колись зустрітися.
Ну і навпаки - я це й хотів сказати, що готовий довго чекати, але мій прояв любові земної в тому і полягає, що я сподіваюся на продовження цієї любові і "там".
Але акцентую вашу увагу, що це був такий собі сон.
Тепер ви мене вибачте, якщо викликав жалість. Я не на це розраховував

А мені Володя своїм віршем нагадав Гребенщикова " Под небом голубым" і здалося, що обидва автори
заглянули в потойбічний світ і описали його. Володин твір кращий, ніж Бориса (моя думка).
Мій той світ виглядає по іншому - казани, смола, чорти... але також романтично, правда?
Дякую, Володя, за цей чудовий опус!
Володя, ти відповів раніше, ніж я написав, але мої думки таки правильні. І не вибачайся - це твоє право.

Дуже дякую, друже!
Я теж згоден на казан і смолу, боюся, що любов там не відшукаю. Щоб її не злякати, написав, що знайду і в саду, але промовчав, що жити буду серед казанів. )))

м-да, таки развили тему

Господи, ни охнуть, ни вздохнуть
Дни летят в метельной круговерти
Жизнь - тропинка от рождения к смерти
Смутный, скрытый, одинокий путь
Господи, ни охнуть, ни вздохнуть...

Чем больше думаешь, тем ближе
Хотя, мысленно часто обращаюсь к тем кого уже нет

не говори такого. Ты пишешь о своем, мы видим что-то по-своему - в этом и смысл. Почему ты должен извинятся за мои мысли? )
Спасибо тебе и дружеский поклон твоему таланту.