Форум ОХОТА и РЫБАЛКА

Володя

Спасибо, Игорь Петрович!

Це в тебе свіже чи із записників?

эххх, так и вспомнились беспечные годы

От ви невгамовні! Я вам - поезію, а ви одразу з запитаннями. А не скажу! Головне, що відповідь була, даремно не пройшло

якщо воно давнє згадалось, приємно звичайно,
але коли щойно писалось, позаздрю принаймні

..........................................

НІЧНИЙ ЕКСПРЕС

Під стук коліс останній із вагонів
Через хвилину зник в далеку ніч
Лиш пес, що залишився на пероні,
Дрижав серед засніжених узбіч.

Завила, розійшлася хуртовина,
До скрипу загойдала ліхтаря.
Подеколи тривожна грюканина
Доносилася глухо іздаля.

Нічний експрес свого пришвидшив ходу,
Рознесла провідниця теплий чай,
І почались вагонні переходи,
Як в потягах буває зазвичай.

В купе на верхнім ярусі солдатик
Обличчям повернувся в бік стіни,
Спить, просто укриваючись бушлатом,
Невимушена звичка із війни.

На нижнім їде з хлопчиком матуся -
Непосидючим щирим пустуном.
«Подайте все, до чого дотягнуся», -
То до дверей, то лізе у вікно.

І тисячі «чому?» в одну хвилину:
«Чому трясе?», або «Чому скрипить?»,
«Чому ми стоїмо?», «Котра година?»,
«Матусю, а чому це дядя спить?»

Солдата мамі хочеться зігріти,
В солдатові їй бачиться малюк,
І серце пориває захистити,
Щоб перестав здригатися на звук.

Малий нарешті набешкетувавшись,
Завершив поведінку голосну,
Під ковдрою тепленькою сховався
І з поцілунком солодко заснув.

Солдат підвівся, тихо привітався.
У мами вийшла посмішка сумна:
«Пробачте, що Ваш сон не зовсім склався», –
Зніяковіло мовила вона.

«Ну що Ви! Щиро вдячний за турботу -
Мені її приємно відчувать.
Пора прийшла ставати до роботи –
Сни наших діточок оберігать.

Біля синочка прилягла і мати.
Здалося – той, хто зараз говорив,
Це янгол був у образі солдата,
І за хвилину сон її зморив.

(с) Ovod

Володя нет слов. Очень классные стихи,задевают за живое.
Володя как выпустишь сборник я очень хочу его иметь, буду внукам читать

Прочитал...
Спустился вниз, плеснул коньяку в бокал...
Поднялся в кабинет, сел, сделал глоток, прочитал ещё раз...
Володя, у меня такое впечатление, что ты все это пропускаешь через себя, как бы сам "проживаешь" чью-то жизнь...

Сильно !

Так! Це істинна правда! Якщо не пропущу через власні емоції або переживання, вірша не буде.
Сюжет цього вірша мені запав, коли я прочитав на фб пост, як в потязі спали по різних ярусах солдат і дитина.
Ну, ось так мені й привиділося.
Дякую й вам за підтримку. Це для мене важливо

Теж читав в ФБ.
Теж зачепило.
Але не можу я так як ти.
Дякую!

очень тепло..очень по-доброму...перечитывать не буду, если перечитывать - можно насытиться, а я как раз этого не хочу...хочу оставить в душе легкий голод, чтоб невзначай не затереть написанное....

Дякую, друзі!

Отримав учора подарунок. Приємно. Це тільки попередній варіант, кажуть, що буде інший відеоряд і, кажуть,що зможемо навіть на радіо почути.
Щиро дякую автору музики і виконавцю - Володимиру Сірому!



Першоджерело тут: viewtopic.php?f=49&t=1452&start=540

Просто Овод, браво, друже!
Ти виходиш на інший рівень визнання!