Форум ОХОТА и РЫБАЛКА

Ох и любопытный ты, Иван Петрович...
Помнишь фильм "Любовь и голуби" - а она на семь лет младше, вот и считай

Дякую всім, друзі! Розчулений

Я просто заплюсую ++ !
Слова тут зайві.

Він, Вона і війна...

В її словах всі почуття,
В його - лиш стукіт в скроню.
Її любов дає життя,
Його - туман безсоння.

Щебече сонце їй казки,
Зустрічний птах радіє,
Їй небо ллє до рук зірки.
Йому - лиш дощ за шию.

Вона літала уві снах,
Пір'їнкою неначе,
Для нього сон - це морок, страх,
Він сни свої не бачив.

Та доля знала, що дала,
Ой, як же доля знала!
Її - до смутку підвела,
Його - загартувала.

Змінила раптом все війна.
Вона - як жінка-мати,
Вона тепер за двох одна.
Він - в парі з автоматом.

В його очах відсутній страх,
Бо ворог на порозі.
На лютих він змужнів вітрах.
В очах у неї - сльози.

Він вистоїть, він захистить,
Перемогти зуміє.
Повернення наступить мить.
Вона - його надія.

В обіймах танутимуть вдвох,
Як вперше і в останнє,
За ними плакатиме Бог,
Єднаючи Коханням.

(с) Ovod

Володя Молодчина!

Друже, твої вірші потрібно читати по декілька разів у різний час і кожного рази бачиш щось іще непомічене з першого разу.
Дякую!

эх...Володя..тебя иногда лучше не читать. Сидишь вот, работаешь, не задумываешься о происходящем. Какие-то цифры перед глазами, насущные вопросы. А тут ты.. придешь, душу растревожишь, на глаза предательской влаги нагонишь и уже и работать как-то не можешь, и протолкнуть комок в горле нечем....эххх.....

Овод, я благодарен форуму и Богу, что знаю тебя. Спасибо.

Володя сказать что стихи хорошие, это ничего не сказать. Я всегда жду твои стихи, и читаю их с удовольствием по несколько раз.

ВІДЬМА

Не хочеться спати - в безсонні лежу, вигадую.
Вже котру добу туманами - сам не свій.
Я рими у ліжку для чогось до ранку складую
В полоні бажання, думок, відчуттів і мрій.

Вже стільки разів поета вона зрікалася,
Вже випито безліч отрути від неї й лік
Вже стільки мелодій серця її торкалися,
Щоб тільки моєю стала вона навік.

Нехай назавжди відлітає до світу білого -
Не в спокої закайданений вільний птах.
Та знову і знов я благаю, караю й милую,
Щоб інколи дотик лишала в моїх устах.

(с) Ovod

Прекрасно. Майстер, Вас Маргарита ображає? Що за сум?

Дякую!
Ніякого суму. Справою би займатися з Королевою, а я лежу слова вигадую)

Отаке частіше треба читати деяким графоманам, що намагаються абияк римувати все що бачать, а не те що пройшло крізь серце та душу.

Володя, від мне ++

І від мене!