Форум ОХОТА и РЫБАЛКА

ЗАВТРА...

Не буди - ти мене не розбудиш,
В забутті я, не знаючи меж,
Більше пити, напевно, не буду
Тільки менше не буду я теж

Не запитуй, чому, не дізнаєш -
Може це моя доля така!
Ти собі навіть не уявляєш,
Що солодка вона, не гірка.

Уяви, як морозливим станом
Згубний лід навлаштовує бід,
А у мене і тоне, і тане
В склянці віскі - спасаючий лід.

Разом з буквами поміж рядками
Разом з краплями цього тепла
На листок прибавляються плями -
Це мабуть з того світу смола.

Трішки згодом за нотку вчеплюся,
Розпочну, власне, з ''першої'' соль.
Це я так поміж склянок молюся,
Чула б ти як звучить сі-бемоль!

Мить - і хочу під ковдру до тебе -
Залиши хоч щілинку малу!
І немає вже в звуках потреби,
І не хочеться пити смолу.

Наче кремінь тепер - не вагаюсь!
Я горітиму ж завтра в вогні,
Завтра знову в тебе закохаюсь!
Тільки завтра, сьогодні - ще ні!

(c) Ovod

Ти так тонко вiдчуваєш світ, себе...
Друже, не затягуй сильно струни

Я навіть не знаю що написати.
Душевно.

чтобы сказать в ответ что-то стоящее - нужно быть на уровне. А до уровня мне как черепахе до спринтера. Володя - береги тебя Господь.

Торкнуло!

Аж звенить !
Ну от якось так відчуваю .

ДЗВІНОК МАМІ

До завтра я перетерплю,
А завтра знову встану
Одразу, перше, що зроблю, -
Почую голос мами.

Давно, як телефонував,
Чекаючи нагоди.
Я неправий, я не сказав.
Мамуль, прости за шкоду.

Дорослу шкоду, чуєш мам, -
Прохання твого сина -
Дорослий жаль своїм батькам
Дорослої дитини.

Мене ж ти, мамо, виглядай
Без смутку і без плачу,
Новини тату передай,
Хоч він, напевно, бачить.

Як одбиваються од рук
Онуки, рік за роком,
А наймолодшенький онук
Вже робить перші кроки.

Скажи, яка лежить рясна
У тебе у долонях,
Така як в нього сивина,
Що вкрила мою скроню

Скажи про все, що я забув,
А я діждусь моменту.
Аби ж то тільки завтра був
Зв'язок із абонентом.

(с) Ovod.

Які прості слова але як багато сказано.
Друже, дай боже здоровя твоїй мамі, татові й усій вашій родині!
Увечері прочитаю своїм домашнім.

Дякую, друже!
От тільки тата вже нема. Так буває

Я вже й забув, як воно. Майже двадцять років...
Дякую, друже!

Дуже.

только к старости родителей начинаешь ценить все время, которое получается проводить с ними рядом. Начинаешь понимать, что родители не вечны и когда-то, позвонить не будет кому...Цените это время друзья, чьи родители еще живы. Они давно уже живут только для нас.

Ти печаллю не спробуєш стати...

Ти печаллю не спробуєш стати,
Ти весну мусиш гордо зустріти,
За весною обернешся в літо,
Щоб тепло літа в осінь віддати.

Ти і осінь печалі позбавиш,
Ти картину з снігів намалюєш.
Знову жар за зимою відчуєш,
Знову пролісок фарбами явиш.

В первоцвіті зійдеш, защебечеш,
Відчайдушно - крізь землю незримо.
Трансформуєш картину у риму,
Що на серце лягає під вечір.

Ти - примара? Ти в ніч не наснишся?
Ти ж уяву? Не вірш свій доносиш?!
Ти вночі віршем Господа просиш
За моє чудотворне спасіння?

Він почує. І благословенно
Поцілунком торкне серед ночі.
Я за неї прошу тебе, Отче! -
Це вона лиш молила за мене.

(с) Ovod

Прочитав, не дуже зрозумів, прочитаю увечері, мабуть ти писав вночі, тоді мені потрібний інший настрій на прочитання.

Так я ж не для чийогось розуміння писав - я у своєму розбирався.

А там все дуже просто, хоча неймовірно складно: якщо є та, що за тебе молиться, ти триматимешся! Навіть, якщо ти за неї не просиш.