ВСЕ ПО ОДНОМУ…Як це зі мною сталося – важко згадати. Я вже навіть і не пам’ятаю, що мене змусило взятися за це. Готувати я люблю, не думайте, але – кекс! Тобто, щось солоденьке. Ні шурпа, ні реберця, ні харчо, з його можливими сотнями варіацій для справжнього відчуття мисливської справи задля мисливської страви. Кекс!
Хтось скаже, що класичний харчо готується з яловичини, а бички – не мисливські тварини. То й що! Я ж вам - про дух! Хто, як не мисливець, здатний у каструлі приготувати не гірше, як у казані.
Але – кекс! Очевидно, для того були декілька причин: по-перше, останнім часом у магазинах майже неможливо щось знайти свіженьке з випічного, не те, що кексів, навіть хліба; по-друге, щоб справжньому мисливцю не дорікали вкотре яловичиною, хоч і зготовленою за новою рецептурою, - захотілося наперекір здивувати, мовляв, ми ще й так можемо. Ну і по-третє, тільки тримайте це в таємниці, бо кекс виявився неймовірним, хоч і дуже простим. Нехай усі думають, що то - шедевр кулінарного мистецтва. Отже, по-третє, там усі складові – по одному. Про це – пізніше, але запам’ятайте суть: по одному!
Ішов процес приготування, все наче, як передбачалося, коли це теща телефонує. Саме тоді, коли я кекс готую! І саме, коли вперше! Випадковість? Не думаю. На відстані відчула, що треба ж порадити. Моя теща у всьому може порадити. У всьому! Я перевіряв.
Вона в свій час торгувала на базарі молокопродуктами власного виробництва, ні до кого черги не було, а до неї - була. Призналася пізніше, що поради давала. А люди – є люди. Не скажуть же потім, що переплачували за пораду, от і кажуть, що сир-масло у тещі були кращі. Заговарювала!
Я якось не витримав – анекдот їй розповів про заговори. Вирвалося. Не зрозуміла, а я й зрадів: бо спочатку не подумав, які наслідки могли б бути, якби зрозуміла. Отже, анекдот: недосвідчена молода гадалка заговорила-передбачила Васі, що в нього не буде сексу два роки. Вася тут же негайно двічі довів їй, що вона шарлатанка.
Теща відповідає мені серйозно і здивовано:
- Я не шарлатанка!
- Ну що Ви! Звичайно ж ні, мамо! – заспокоюю.
«Мама» вже спокійніше запитує:
- А що ти робиш?
- Кекс роблю. - кажу.
- А як ти робиш?
- Все по одному, - кажу, - того один, того один…
Задумалася на хвилинку і понесло:
- А я от не так роблю. Я….
- Та я ж не питаю, як робите Ви, я спробувати хочу.
- Ні, ти послухай.
Терміново вимушений рятувати ситуацію. Вибачаюся перед собакою, але наступаю йому на лапу, щоб подав голос.
Собака подав голос – теща, слава богу, переключилася:
- Ну нічого собі він вже виріс, ще два тижні тому цуценятком бігав.
І понеслося: «А чи даєте кістку?», «А чи даєте палку?», «А чи даєте різку?», «А чому живе з вами, а не в будці?».
Розумію, що зміна теми ні до чого не привела. Ідея виникла в одну секунду – вирішую змінити тематику кардинально:
- До речі, мамо! – прямо вигукую. – Мені дуже Ваша допомога потрібна, порада! Ніяк не можу підвищити точність локації радіопередавачів за допомогою пасивного синтезу апертури. – Допоможіть!
У повітрі виникла довга пауза, хвилини на три, після чого, очевидно, у тещі сформувалися уточнюючі запитання вже для надання остаточної відповіді:
- Це щось з мобільними телефонами пов’язано? - Ой, ти ж дивися, ці телефони – вони ж випромінюють, вони ж віруси поширюють…
Фух… Саме цих трьох хвилин мені вистачило, щоб вийняти готовий кекс з духовки. Кімнату охопив неймовірний аромат, що всі домашні збіглися в одну секунду. Зїли теж за секунду, а потім запитали:
- А чому це ти на солодке перейшов, в житті ж не готував?
Не знаю до сих пір! Бо все по одному. Просто.
Теща спостерігала по телефону, як кекс виглядав спочатку, як поїдався, а в кінці й каже:
- Я б ще ото пудрою сахарною посипала…
Отже, все просто і все по одному:
1 стакан цукру;
1 щіпка солі;
1 пакетик ванільного цукру;
Висипати, змішати вінчиком з двома яйцями.
Додати:
1 стакан кефіру;
100 гр. сиру (творог), гарно видавленого до каші;
1 стакан муки;
1 стакан манної каші;
1 ч.л. розпушувача.
Все дуже гарно змішати до однорідності.
Додати 100 мл. олії. Можна додати родзинки, я люблю порізану курагу.
Ще раз гарно вимішати, викласти в змащену посудину і в духовку – на 40 хвилин при температурі 180 градусів.
Сорок хвилин. Якраз середня тривалість розмови з тещою. Але не забувайте підглядати за духовкою, бо в кінці навіть дві хвилини можуть бути зайвими.
Смачного!
Цінуйте тещині поради! Тільки не кажіть їй, що це просто, навіть, якщо це просто.
(с) Ovod



