Форум ОХОТА и РЫБАЛКА

Реально КЛАССС!
Переживаю подобное.... С Ричем такого небыло, а со спанькой есть!
Стареем, сентиментальнее стаем...

С вашего позволения, может кто не читал стих посвященный Есениным Собаке Шварца.
Вспомнил глядя в глаза на фото Володиного песыка



Дай, Джим, на счастье лапу мне,
Такую лапу не видал я сроду.
Давай с тобой полаем при луне
На тихую, бесшумную погоду.
Дай, Джим, на счастье лапу мне.

Пожалуйста, голубчик, не лижись.
Пойми со мной хоть самое простое.
Ведь ты не знаешь, что такое жизнь,
Не знаешь ты, что жить на свете стоит.

Хозяин твой и мил и знаменит,
И у него гостей бывает в доме много,
И каждый, улыбаясь, норовит
Тебя по шерсти бархатной потрогать.

Ты по-собачьи дьявольски красив,
С такою милою доверчивой приятцей.
И, никого ни капли не спросив,
Как пьяный друг, ты лезешь целоваться.

Мой милый Джим, среди твоих гостей
Так много всяких и невсяких было.
Но та, что всех безмолвней и грустней,
Сюда случайно вдруг не заходила?

Она придет, даю тебе поруку.
И без меня, в ее уставясь взгляд,
Ты за меня лизни ей нежно руку
За все, в чем был и не был виноват.

ПІСНЯ КОХАНОМУ

І
Холоднеча… В душі зима,
Коли поруч тебе нема,
Я щоночі тебе виглядаю.
Обіймаю в своїх я снах,
Ніжно згадую у піснях
Я для тебе, коханий, співаю

Приспів:
Ти лиш відчуй, як тебе я кохаю
Я для тебе, коханий, співаю.

ІІ
Ніч в обіймах моїх одна,
А на ранок тебе війна
У свої захопила до згуби.
Я благаю тебе, люблю
Я у пісні тебе молю:
Повернися до мене, мій любий!

Пр.:
Ти лиш поглянь, що яка я щаслива,
Як для тебе співаю, мій милий

ІІІ
Я за обрій – де зараз ти,
У далекі твої світи
Полетіла б, якби мала крила.
На тепло до твоїх долонь
Мов на світло, мов на вогонь
Птахом - пташечкою полетіла.

Пр.:
Сонце схилилося до небокраю
Я з тобою, коханий, літаю.

(с) Ovod

Чудово!
Ці рядки так швидко стали піснею і зазвучали, а значит будуть жити.
Твори, друже, твори!

Деякі свої речі я не можу назвати творами у розумінні художнього натхнення.
Це моя війна. Як можу. І краще б їх не було.

Сьогодні - шоста річниця з дня загибелі "Адама".
Пам'ятаю...


ТИ НЕ ЗАГИНУВ...

Впало відлигою небо на землю туманами -
Пробує світлу від сну прокидати весну.
Снігу проталини стеляться чорними ранами...
Ти не загинув, ти просто надовго заснув...
Ти не загинув, ти просто надовго заснув...

Як тобі спиться, скажи, у підступному лютому?
Пахне весною, хоча ще панує зима.
Нотами нотний листок розтривожить забутими...
Ти не загинув, тебе просто довго нема...
Ти не загинув, тебе просто довго нема...

Де ти сьогодні, солдате? Блукаєш дорогами,
Серед безкрайності гір чи в полоні озер?
Може у клині пташиному місце вподобане?
Ти не загинув, скажи тільки, де ти тепер...
Ти не загинув, скажи тільки, де ти тепер...

Рік черговий швидко так відлетів, що й не стримати.
Садить черешню в садочку синочок - то твій.
Сину про тебе, солдате, лишається мріяти...
Ти не загинув, скажи тільки, що ти живий...
Ти не загинув, скажи тільки, що ти живий...

(с) Ovod

Шкода, що пісні присвячені сумним подіям, але ти правильно сказав вище про себе.

Вже шоста річниця загибелі Максима?

.... як плине час.
Вічна пам'ять.

тяжело слушать....особенно когда видишь его фото с детьми..

Вінницькі мисливці в чаті розмістили. Трохи рифм і ритм гуляють, але який сенс!!!

ПОЦІЛУНОК

Нагадай мені, білий мій снігу,
Про далекі-далекі часи,
Щемним спогадом дай мені втіху,
Холодком - а тепло принеси.

Розкрути на ніч віхолу люту,
Всі доріжки-шляхи замети,
Нагадай мені ту лиш забуту,
На якій залишав я сліди,

Що ховалися в темряві ночі
І зникали у ковдрі снігів,
Чи як сніг той хрумтінням співочим
Під моїми ногами скрипів.

І дорога не надокучає,
І в тональність душа попада.
Ось і серце той такт відбиває,
Хоч давно вже було, як згада.

Як згада ту, таку, як сьогодні,
Ніч за плином десятків років,
Ту, в яку я, немов у безодню,
За її поцілунком летів.

Доторкнутися лише куточків
Губ усміхнених теплих таких,
Зазирнути в закохані очі,
Цілувати в обіймах п'янких.
...

Дми хурделицю - будь вже, що буде,
Кучугури свої намітай,
Розсипай, сніг, сніжинками всюди,
Лиш на скроні ще не поспішай.

(с) Ovod

Часто сам задумувався, як народжуються вірші, а головне - для чого. Може це неймовірний прояв любові, болю, голосу душі, що звичними словами передати неможливо?
А може це така собі рятівна молитва?


Я вчора вийшов увечері на прогулянку зі своїм Барні. Я винен! Він же дитя ще. Я мав би передбачити... А я лиш легковажно понадіявся...
По вузькій вулиці їхала машина. Вже не має значення, що не по правилам, це я мав мого малечу прикрити, а не понадіятися, що він вже дорослий. Власне, злякалося дитя, кудись відскочило - сам не знаю - і порвало задню ногу. Крові був повен двір, дім, термінові пошуки вет.клініки середночі, зашивання. Дуже переживав, щоб не зламана нога була, я вже боюся сказати про інше.

Але наче все обійшлося. Тепер на два тижні у перев'язки, уколи і чохол на голову, щоб не тривожив рану.

Мабуть, ви мене будете лаяти, і правильно зробите, але радий тим, що обійшлося відносно невеликим пораненням, хоча й великою кров'ю.





В долонях голову твою...

В долонях голову твою
Тримаю, й погляд бачу
Що каже: "Я тебе люблю",
А я від жалю плачу

Це - через мене, я не зміг,
Це я не передбачив.
Повів в полон сліпих доріг,
Тепер від болю плачу.

Мені болить, але ж тобі,
Ще більш болить, одначе
Жахливий біль несеш в собі
А я не можу - плачу.

Реме'ні тріскають стяжні
І голосок голосить,
А очі жалісно-сумні
"Пробач" у мене просять.

Молю тебе: я все віддам,
Щоб ти мене пробачив.
Радію, що мина біда,
А сам не можу - плачу.

Як мене стогін тут скував -
Так добре, що не чуєш.
Це не тебе я врятував -
Це ти мене рятуєш.

Намучився, моє дитя,
Поспи тепер хвилинку
Мій дорогий, моє життя,
Душі в мені частинка.

Тепер, що ти у мене є,
Я вдячний Богу й знаю:
Тепер серця твоє й моє
Ніщо не роз'єднає.

(c) Ovod

От що тут можна сказати?
Лаятись?
Але ж у всіх собачників з тих, що ходять без поводка хоч раз за собаче життя та було.
Хоча й з поводком така ж хня.
Не картай себе сильно, друже, просто зроби висновки та будь обережним.
І вчи, вчи, вчи собаку командам.
Свою покійну Рону навчив (лозинкою) реагувати на вигук «машина!», миттєво кидалась назад до мене.
Але лозинка стала й причиною іншого, не можна сучку бити.
Вікторію привчив до жестів і якщо вона встигла перебігти дорогу по якійсь причині, а їде машина то мені достатньо показати їй долоню, що означає «стоп, сидіти».
Буде так.
От і ти, маєш час, маєш натхнення - займайся вихованням.
І не картай себе, все заживе як на собаці.

За вірші окремо дякую!
Читав учора пізно вже дуже втомленим і наче не дуже зачепило, але вночі раптом снилась саме ця тематика.
Таки спрацювало і в мозку відклалося.
Дякую!

Друже, тримайтеся та одужуйте.
Я, як людина котра особисто пережила все те що ти описав трохи вище, можу підписатися під кожним словом.
Але, як сказав Петрович, заживе все як на собаці. Мій слава Богу ганяє вже як дурний , чого і Вам зичу.

ПЕРЕСТОРОГА

Розчулиш серце! Не дивись!
Теплом очей і кригу скреснеш.
Але, мій друже, не журись,
Я не дружитиму нечесно.

У незбагненності життя
Тепер тебе за щастя маю.
З гріха мого чи каяття
Ти мої шрами забираєш.

Пішов за першим, налякав,
У повну темряви дорогу
То ти не шрам собі шукав,
То ти мене знайомив з Богом.

По-іншому ти б не знайшов,
Як мені очі ще розкрити:
То через мене твоя кров
Була тоді, в ту ніч, пролита.

Бог милосердний! Ти казав:
"Блаженні ті, що духом вбогі".
А я у гордощах застряв,
Та так, що ледве йду на ноги.

Твій, Боже, гнів. Твій, друже, біль -
Така собі пересторога:
Собачий Хрест - автомобіль
І цвях, загвіжджений у ногу.

Тепер я з вами обома
Нарешті щиро розмовляю:
Як те, що сталось, не дарма,
То я тебе, Господь, благаю:

Дай чисті помисли мені,
Дай милосердя, дай утіху,
Дай мені дні прожить земні
У милості смиренно-тихо.

Дай мені дружбу до кінця,
Любов одну лиш, ту - єдину, -
Прошу Небесного Творця,
В Ім'я Отця, і Духа, й Сина!

(c) Ovod