|
Про полювання на кабана, яке закінчилось, навіть не розпочавшись.
Це полювання відбулось дуже давно. В той рік саме поступили в продажу кулі Польова і будучи в Москві в службовому відрядженні, я в мисливському магазині купив собі десяток куль. А в нашій провінції їх ще не було і ніхто їх ще не бачив. Маючи в своєму арсеналі кулі найновішої на той час конструкції, я мріяв стати на номер і щоб саме на мій номер вийшов кабан. Але в той день стояти на номері мені не судилося.
Але все по порядку.
Приїхали ми в мисливське господарство десь о пів на восьму ранку. Єгер уже нас чекав.
По словах єгеря, на одному з глухих полів, були свіжі сліди кабанів, які там рилися. Під’їхали до того поля. І дійсно, знайшли свіжі сліди кабанів де вони рилися цієї ночі.
До цього поля примикали густі соснові посадки, тому і кабани мабуть днюють в цих посадках.
На середині поля провели інструктаж, розписалися і провели жеребкування. Нас, мисливців, було 8 чоловік, тому четверо ішли в загінку, а інша четвірка з єгерем ставали на номера. І як на зло, мені в першій загінці випало іти загонщиком. Єгер привів нас на край лісу. З краю від поля була ріденька лісополоса метрів 30 шириною, за якою на схилах тягнулись соснові посадки. Місцями, між лісополосою і посадками були порослі рідкими кущами шипшини кам’янисті товтрики.
Єгер показав нам, звідкіля потрібно починати загінку, і сказав зачекати хвилин 20, поки він розставить стрілків на номера. Зачекавши 20 хвилин, ми пішли починати загінку. Оскільки серед загонщиків я виявився самим молодшим, то мені і доручили починати прочісування з самого дальнього кінця посадок.
І ось ми ідемо по краю лісополоси понад соснами. Перший загонщик зупинився, другий загонщик зупинився, третій став на місце. Залишається мені пройти метрів 30 і повертати в сосни. На моєму шляху голий товтрик, на якому жменька зарослих бур’яном терняків розміром приблизно 5 на 10 метрів. Перед терняками повертаю ліворуч і починаю спускатися до посадки проходячи повз кущі. Все навкруги заросло травою майже по коліно. І по цій траві десь носиться мій ягд Джімка. Трава така висока, що він в ній не біжить, а пливе.
Я ще не встиг дійти і до середини терняків, як під ногою хруснула якась гілка. В ту ж мить в терняках ніби проснувся вулкан. Щось затріщало, затупотіло і на другий бік кущів вискочило 4 кабани різного розміру. Вискочивши з кущів, кабани зупинились правим боком до мене. В мене зразу ж мелькнула думка, що в загонку їх не загнати, так як я стою між мисливцями і кабанами. Мисливці позаду мене, а кабани попереду. Потрібно стріляти. Але ж стріляти нічим. В мене рушниця не заряджена.
Легенько, безшумно відкриваю рушницю (куркова двостволка), висмикую один кульовий патрон з патронташа, вставляю його в правий ствол, закриваю рушницю і зводжу курок. І все це безшумно. А кабани стоять як вкопані за 15 метрів від мене. Піднімаю рушницю, вибираю найбільшого кабана, прицілююсь під лопатку, а кабани стоять і стріляю. Я знаходився нижче кабанів метрів на 4, тому постріл було проведено з низу в верх в стоячого на відстані 15 метрів кабана в протилежну від людей сторону. Після пострілу мій кабан піднімається на дибки як норовистий скакун, повертається на задніх ногах і в один стрибок зникає за горбком. Десь береться мій ягд, і з голосом починає переслідувати кабанів. Через секунд 10 голос собаки обривається. Я перезаряджаю рушницю і іду в тому напрямку, де в останнє було чути голос ягда. Проходжу метрів 50 – 60 і бачу, на землі лежить здоровенний кабан, а по ньому скаче мій ягд, гарчить і скубає його за щетину. Через декілька хвилин підходить ближній до мене загонщик, який усе бачив.
„Чому ти так довго не стріляв”? – запитує в мене.
„Так у мене ж рушниця була не заряджена” – кажу я.
„Ну все, каже він, кабан взятий, полювання закінчене. Іди знімай стрілків, нехай усі ідуть сюди”.
Іду я. Зустрічаю інших загонщиків. Кажу: „ Кабан лежить готовий, зараз іду знімати номера”. А де номера розставлені, я ж то не знаю. Пройшовши певну відстань починаю кричати на весь ліс: „Ей, де ви там, виходьте на верх” Першим з лісу вискакує єгер. „Що сталося, хто стріляв, чому ти тут”? – запитує в мене. Я кажу, що стріляв я в кабана, кабан вбитий, загонщики біля нього, тому загонки не буде. Єгер не вірить, каже що постріл був наверху, а кабани не зайці, по товтрах під кущами не сидять. Під наш спор поволі починають виходити з лісу стрілки. Судячи з незадоволеного виразу їхніх облич, мабуть вони мене поносили незлим тихим словом. Мовчки ідемо до кабана. Підійшовши до кабана і оцінивши його розміри хвилини три була мертва тиша, як в „Ревізорі” Гоголя. Після цього у всіх вирвались на ружу усі емоції. Усі мої провини були прощені, тут же накрили стіл і всі випили по традиційних 50 грамів на крові. Після почали розглядати кабана. Я стріляв в стоячого кабана, прицілившись під лопатку. Але при детальному огляді виявилось, що вхідний отвір від кулі знаходиться сантиметрів на 15 – 20 лівіше і на 10 вище того місця в яке я прицілився. Про це я і сказав своїм колегам. Пішли дивитися на місце проведення пострілу. Знайшли місце де кабан розвертався на задніх ногах, а я спустився на те місце з якого проведено постріл. Дивлюсь уважно і в кущах, через які пролетіла куля, помічаю дві світлі точки. Заходжу в кущі і виявляється, що моя куля зрізала два терняки, товщиною приблизно по півтора сантиметри кожен. При цьому куля деформувалась і змінила напрямок польоту.
Після зняття шкури, виявилось, що куля пройшла між ребрами, перемолола в кабана усі легені і застряла в протилежному боці. Не зачепивши жодної кістки, куля була деформована. А кабан, пробігши 50 – 60 метрів, просто задихнувся. Кабана ми не зважували, але усі зійшлись на думці, що важив він приблизно 210 – 220 кг.
Ось такий був мій перший постріл кулею Польова. Але суть не в цьому. Суть в тому, що нікому з нас, не прийшло би в голову шукати кабанів на голому товтрику в жменьці терняків розміром 5 на 10 метрів, в той час, коли поряд було більше сотні гектарів густих соснових посадок. Якби не та щаслива гілка, що хруснула під ногою, ох і налазились би ми в той день по кущах...
І лише завдяки курковій рушниці кабани „дочекались” мого пострілу. Тільки куркову рушницю можна безшумно зарядити. Безкуркові і самозарядні рушниці при зарядці створюють такий тріск і лязг, що за 15 метрів кабани б його обов’язково почули і втекли.
_________________
VLAD_58
|
Вход
Регистрация
Галерея
FAQ
...мене не чує і не
,я мисливець...Але
.
?!!!! /А.З. цитата/
